Опис досвіду

вчителя образотворчого мистецтва  Мединського НВК

Онофришин Марії Миронівни

 

Тема :

«Естетичне виховання  школярів  засобами образотворчого мистецтва»

2014 р.

 

 

Опис досвіду

 

Шкільний учитель... Саме на нього покладається відповідальність за долю підростаючого покоління. Я учитель образотворчого мистецтва, і знаю, яка відповідальність лежить на мені. Саме тепер, коли в нашому суспільстві такий складний період, потрібна людина творча, ініціативна, смілива.

Тема проблеми  :

 «Естетичне виховання школярів засобами образотворчого мистецтва»

Актуальність проблеми:   Актуальність проблеми естетичного виховання обумовлена тим, що відбувається зближення змісту навчання і виховання в школах з вимогами життя. У сучасних школах виникає необхідність в нових підходах до викладання естетичних мистецтв, здатних вирішувати сучасні завдання естетичного сприйняття і розвитку особистості в цілому. У системі естетичного виховання підростаючого покоління особлива роль належить образотворчому мистецтву. Уміння бачити і розуміти красу навколишнього світу сприяє вихованню культури почуттів, розвитку художньо-естетичного смаку, трудової і творчої активності, цілеспрямованості, усидливості, почуття взаємодопомоги, дає можливість творчій самореалізації особи. Зайняття образотворчим мистецтвом є ефективним засобом залучення дітей до вивчення народних традицій. Отримані знання, уміння і навички діти демонструють своїм одноліткам, виставляючи свої роботи. Цілий ряд спеціальних завдань на спостереження, порівняння, осмислення, фантазування служить для досягнення формування високого інтелекту духовності через майстерність.

Зустріч з мистецтвом - це навчання дітей баченню прекрасного в житті і мистецтві. Навчати учнів співпереживати, відрізняти добре від злого, прекрасне від потворного, образно виражати свої думки і почуття через образотворчу діяльність – це те, що означальне в процесі викладання образотворчого мистецтва в школі. У образотворчій діяльності проявляється духовний світ дитини, його настрій, відношення до навколишньої дійсності.

В останні роки зросла увага до проблем теорії та практики естетичного виховання як найважливішого засобу формування духовно-практичного відношення до дійсності, засобу морального і розумового виховання, тобто як до засобу формування всебічно розвиненої, духовно багатої особистості. На думку багатьох дослідників, педагогів, психологів (А. С. Макаренко, Б. М. Неменский, В. О. Сухомлинський, К. Д. Ушинський) формувати особистість і естетичну культуру потрібно в найбільш сприятливому для цього  шкільному віці. Почуття краси природи, оточуючих людей, речей створює у дитини особливі емоційно-психічні стани, збуджує безпосередній інтерес до життя, загострює допитливість, розвиває мислення, пам'ять, волю та інші психічні процеси.

Навчити бачити прекрасне навколо себе, в навколишній дійсності покликана система естетичного виховання. Для того, щоб ця система впливала на дитину найбільш ефективно і досягала поставленої мети, Б.М. Неменский виділив таку її особливість: «Система естетичного виховання повинна бути, перш за все, єдиною, яка об'єднує всі предмети, всі позакласні заняття, все суспільне життя школяра, де кожен предмет, кожен вид заняття має свою чітку задачу в справі формування естетичної культури та особистості школяра».

Але у будь-якої системи є стрижень, основа, на яку вона спирається. Такою основою в системі естетичного виховання ми можемо вважати мистецтво: музику, архітектуру, скульптуру, живопис, танець, кіно, театр і інші види художньої творчості. Про це говорили у своїх працях ще Платон і Гегель. На підставі їхніх поглядів стало аксіомою, що мистецтво є головним змістом естетики як науки, і що краса є основне естетичне явище. Мистецтво містить в собі великий потенціал для розвитку особистості.

Таким чином, можна зробити висновок, що формувати в дітях естетичне ставлення до дійсності найбільш ефективно можна в загальноосвітній школі на уроках образотворчого мистецтва.

       Існує безліч визначень поняття «естетичне виховання», але, розглянувши лише деякі з них, можна виділити основні положення, що говорять про його сутність.                                                                                                                                           

  По-перше, це процес цілеспрямованого впливу на учнів ..                                               

 По-друге, це формування здатності у школярів сприймати і бачити красу в мистецтві і житті, оцінювати її.                                               

По-третє, естетичне виховання - це формування естетичних смаків і ідеалів особистості.                                                                          

І, по-четверте, - розвиток здатності до самостійної творчості і створення прекрасного.

Основна мета естетичного виховання засобами образотворчого мистецтва : залучення через образотворчу творчість до мистецтва, розвиток естетичної чуйності, формування моральної, творчої  особистості.                                              

Я ставлю перед собою такі завдання:                                                                           

  -розвивати  уміння  передавати через образотворчу діяльність свій стан душі, відношення до навколишньої дійсності                               

  -розвивати чуттєві асоціативні знання, емоційне відношення до дійсності, до краси природи.                                                               

Щоб добитися бажаних результатів , мені, як  учителеві образотворчого мистецтва доводиться пробувати, експериментувати, шукати щось нове, інноваційне.

Основне  завдання   вчителя в школі - формування не професіонала , а людину. А образотворче мистецтво в школі - це є знаряддя бою за переконання.  Завдання – навчити  цим знаряддям  користуватися.

Педагогічна техніка вчителя

Вчительська професія – одна з не багатьох, які можна назвати вічними. Ніхто і ніщо не може замінити вчителя – творчу особистість зі своїм неповторним учительським  іміджем.

Так, я щаслива, що я учитель, що викладаю предмет образотворчого мистецтва в  Мединському навчально – виховному комплексі. У 2002 році закінчила Прикарпатський університет ім. В. Стефаника,  протягом 5  років уже працюю вчителем образотворчого мистецтва, 3 роки - керівник  гуртка  образотворчого мистецтва «Чарівна палітра».

 

Для естетичного виховання дітей та для розвитку їх зображувальних здібностей велике значення має знайомство з творами образотворчого мистецтва. Яскравість, виразність образів у картинах, скульптурі, архітектурі, творах прикладного мистецтва допомагають дітям глибше та повніше сприймати явища життя та знаходити образні вираження своїх вражень у малюнках, ліпленні, аплікації. Поступово у дітей розвивається художній смак.

            Для здійснення керівництва навчальною діяльністю учитель має володіти, як мінімум, п'ятьма видами художньої техніки: рисунком, живописом, ліпленням, виго­товленням гравюр і декоративно-прикладною творчістю. Навчання малювання, на думку  учених, особливо важливе для дитини, бо вміння висловити свої думки, по­чуття за допомогою малюнка необхідні для представників різних професій, а не тільки для художників. Методика викладання ма­лювання ґрунтується на концепції, яка стверджує, що навчити малювати можна кожного школяра, але виховати справжнього майстра набагато складніше. Весь процес навчання малювання спрямований на вияв­лення обдарованих дітей і розвиток творчих здібностей кожної дитини.

          Намагаюся спочатку зацікавити дітей,  стимулювати бажання тво­рити, а потім навчити техніки, яка необхідна для реалізації творчого задуму. Головним є не результат діяльності учня, а сам процес залу­чення його у творчу атмосферу. У процесі вик­ладання техніки малюнка учитель повинен бу­ти готовим використати методи прикладу, імітації, обговорення, аналізу, інсценізації.                                                                                                                 

    Учителям рекомендую проводити заняття під музику, яка повинна бути ритмічною, різноманітною, але не дуже швидкою. За допомогою музики  учні здатні інтерпретувати на па­пері слухові образи, які в них виникають.  Емоційний вплив музики  викликає в дитини безліч асоціацій. Рухи руки стають плавними, й водночас, впевненими. Дитина не боїться зробити неправильно, оскільки її свідомість підпорядкована вищому закону, ніж  правила, встановлені  дорослими. Колір і музика, ритмі графіка захоплюють учня у свій чарівний світ. Дитина стає зосередженою, а рухи руки підпорядковуються роботі "зачарованого" музикою мозку.

  Досить ефективним виступає  такий методичний при­йом: аркуш паперу з намальованою посередині красивою формою, розмальованою орнамента­ми, спочатку закривається, а потім швидко відкривається. Дитина намагається запам'ята­ти, що нагадує малюнок і за допомогою уяви створює абстрактну композицію. В абстрактних компози­ціях під музичний акомпанемент учні за допо­могою різних кольорів передають повільну і швидку, тиху й голосну музику. Абст­рактні картини учні малюють простим олівцем, кольоровими олівцями, крей­дою, слухаючи в цей час музику. Музичний супровід по­дається відповідно до характеру теми. В результаті,ство­рюючи абстрактні малюнки, діти за допомогою різноманітних ліній, форм, фарб намагаються передати свої думки, почуття.

          

             Складовою частиною естетичного розвитку є декоративно-прикладне мистецтво, якому я  приділяю  велику увага в школі. Прог­рама з декоративно-прикладного мистецтва інтегрує елементи малюнка, живопису, ліплення, моделювання, конструювання, гра­верні роботи. Учнів залучаю до декоратив­но-прикладної творчості, під час якої діти практично пізнають зв'язки між різними ви­дами мистецтва, виробляють навички худож­нього оформлення середовища: класних при­міщень, домашньої обстановки, предметів навчальної діяльності, побуту. Головною ме­тою декоративно-прикладної творчості є навчити школярів естетично насичувати і пере­творювати навколишнє середовище.

Викладаючи теми: «Пропорції людини  та  тварини», «Об’ємні зображення  людини  та  тварини» тощо, використовую такі   теми , як: «Ляльки – мотанки»,  «Українська  народна іграшка», «Ікона». В процесі викладання  кожної  з  цих  тем, дуже  корисно познайомити  з  історичним  минулим українського  народу і  дати  обмежену інформацію на  уроці, щоб  зацікавити   учня знати  більше.                                                                                             

    Цінність творів народного декоративного мистецтва полягає не тільки в тому, що вони представляють предметний світ, матеріальну культуру, але ще і в тому, що вони  є пам'ятниками культури духовної. Саме духовна значимість предметів народного мистецтва особливо зростає в наш час. Вони вносять у наше життя святковість і красу. Вони все більше входять в наш побут не як предмети утилітарні, а як художні твори, що відповідають нашим естетичним ідеалам, що зберігають історичний зв'язок часів. Народне мистецтво єднає минуле з сьогоденням.                                                                                        

  Народний досвід естетичного виховання полягає в тому, що діти навчаються мистецьких умінь, смаків у практичній діяльності, шляхом продовження творчих традицій батьків, дідів і прадідів" - зазначає М. Г. Стельмахович ; Оволодіваючи декоративно-прикладним мистецтвом (вишиванням, килимарством, різьбярством та ін.), народними ремеслами діти засвоюють духовність, ідейність, моральність, естетику рідного народу.

Декоративно-прикладне мистецтво як могутній засіб виховання цінне тим, що в ньому в сконцентрованому вигляді, естетичній формі навічно матеріалізується непомітний для ока і часто незбагненний для розуму національний дух - вищий вияв творчого генія народу", - підкреслює С. Горбунко

 У своїй роботі поєдную індивідуальні , групові і фронтальні форми навчання, що збагачує методику викладання різних видів художньої творчості.                          

Поряд з формуванням навичок практичної художньої діяльності вчителі образотворчого мистецтва виховують висо­ку духовну культуру в учнів — здатність сприймати й аналізувати естетичні явища в мистецтві. На педагогів покладається відпо­відальність за розширення кругозору учнів, за розвиток їхньої фантазії, уяви. Тому ,часто на  своїх уроках я використовую бесіди про творчість митців різних шкіл (імпресіоністів, фовістів, експресіоністів, кубістів, сюрре­алістів, абстракціоністів, модерністів).

 Використовую різноманітні методи навчання естетичного сприймання (словесні, наочні, практичні). При словесних методах практику­ються бесіди, серед яких найефективнішими вважаються короткотривалі (5 — 10 хв.), що проводяться на кожному уроці й супроводжу­ються демонстрацією слайдів, репродукцій, цікавою інформацією про життя і творчість художників.

         Характерним прикладом наочних методів навчання естетичного сприймання є поперед­ня організація педагогом виставок, ілюст­рацій, репродукцій. Упродовж кількох днів учитель дає учням можливість самостійно, в довільній формі, розглядати виставлені роботи, у такий спосіб ненав'язливе залучаючи дітей до мистецьких творів. Потім проводить­ся обговорення побаченого. Крім демонстрації слайдів, репродукцій, ілюстрацій, також ви­користовую фільми, кінофрагменти. До­сить важливим і корисним є якомога ширше ознайомлення дітей з оригінальними творами. Воно реалізується під час екскурсій до музеїв, художніх галерей, майстерень місцевих ху­дожників.

         До практичних методів навчання естетично­го сприймання належать такі способи орга­нізації діяльності, які спрямовують дитину до художнього твору з метою розв'язання певних естетичних проблем.                                                              

 Від професійної підготов­ки вчителя повністю залежить вмілий добір таких мистецьких творів, цінностей, які відпо­відають певному виду художньої діяльності учнів. Так, у процесі виготовлення колажів необхідно виявити фантазію, вигадку, тому цілком закономірним є інтерес учнів до робіт визнаних у фантастичному жанрі майстрів — Далі, Клее. Заслуговує на увагу спосіб, який ставить учня в ситуацію аналогічну тій, в якій перебував художник, працюючи над своїм тво­ром. Для того, щоб допомогти дітям зрозуміти, чому імпресіоністів називають «художниками світла»,  організовую  в сонячний день екскурсію в природу, де на відкритій місцевості учні малюватимуть пейзажі. Повер­нувшись до класу, проводим бесіду про відмінності в роботі художника в при­міщенні й на природі.                                                                                                             

 Використання на уроках образотворчого мистецтва  в сукупності, музичних, літературних творів, витворів образотворчого мистецтва, сприяє емоційнішому сприйняттю теми, що вивчається.

У своїй роботі з дітьми використовую нестандартні форми проведення уроків : бінарні уроки , віршовані (римовані) уроки, інтегровані уроки , уроки-змагання,   урок-діалог, урок-мандрівка ,урок-картинна галерея .                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            На мою думку,  нестандартні уроки створюють сприятливі умови для співпраці, що є надзвичайно важливим у роботі  школи.

“Неправильний малюнок” – заздалегідь підібраний малюнок з навмисними помилками вчить учнів аналізувати, а не бездумно дивитись на картинку Ребуси, загадки, кросворди – щоб не плутати терміни, потрібно створити асоціації .                                                                 

Казкова ситуація – створення казки до певного малюнку або образу .                

Хвилинки- веселинки – підвищують настрій, викликають позитивні емоції.

Використовую нетрадиційні техніки малювання :

Жмаканим папером – занурити у фарбу жмаканий папір і зробити відбиток на папері, домалювати пензлем необхідні деталі                                               

Набризкування – виконується за допомогою фарби та зубної щітки Пальцевий живопис – малювання за допомогою пальців та долоні ягід, квітів, тварин тощо Психомалювання – під музику діти малюють олівцем із закритими очима, передаючи враження від мелодії. Після прослуховування музики, діти розплющують очі та доопрацьовують малюнок  кольором .                              

  Досвід показує, що малювання нетрадиційними матеріалами дозволяє дитині:
- отримувати незабутні позитивні емоції;
-  активізувати художній потенціал;
-  привчатися до творчості;
-  розвивати думки (як ще можна зобразити? як інакше?);
-  розвивати самостійність;
-  розвивати уявлення;
-  розвивати дрібну моторику рук;
- проявити індивідуальність (немає однакових робіт);
- позбутися психологічних меж, страхів (раптом не вийде так, як потрібно).

Вважаю,що сучасний учитель не має права, засвоївши деяку кількість технічних прийомів малювання і поверхнево ознайомившись із образотворчою діяльністю, бути спеціалістом-ремісником, а повинен бути справжнім художником, котрий уміє професійно і дійсно творчо підійти до процесу створення малюнків. Окрім того, сучасні вимоги до ефективності і якості навчального процесу висувають високі критерії оцінки педагогічної і творчої роботи учителів.
У цьому ракурсі велике значення має зміст і якість підготовки вчителів образотворчого мистецтва, які повинні впевнено працювати і як художники, і як вчителі. Це означає, що вчитель образотворчого мистецтва здатний показати школярам привабливість практичної роботи з рисунку чи живопису, довести власним прикладом, що мистецтво – це не нудна повсякденність, а глибока потреба людини у спілкування з прекрасним.

Вимого до сучасного вчителя досить високі:                                                             

   -  морально – етичні якості                                                                                             

   -  високий рівень загальнокультурної підготовки                                                           

     -  любов до професії, відданість                                                                                        

       -  професійне становлення                                                                                                             

   -   інноваційна діяльність                                                                                                         

 -   педагогічна творчість                                                                                                      

- високий рівень педагогічної майстерності.

Вдосконалюватися, на мою думку, потрібно все життя. Ми, педагоги, найчастіше орієнтуємося на свій досвід. І тому для нас величезний інтерес представляє наука.                                                                                                                              

Вважаю, що моє завдання, як вчителя – допомогти учневі знайти себе в житті; пробудити чи розвинути в дитині те творче зернятко, яке є в кожному, тому що воно закладене там природою, управляти процесами творчого пошуку учнів, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості дитини, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатності розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання. У процесі вивчення образотворчого мистецтва учні повинні засвоїти відомості про найвидатніші твори художників, художньо-виражальні засоби образотворчого мистецтва. Вивчити основні принципи образотворчого мистецтва, особливості видів образотворчого мистецтва (живопис, графіка, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво, архітектура), особливості жанрів (пейзаж, натюрморт, портрет). Учні повинні навчитися малювати з натури і з пам’яті окремі предмети, натюрморти, тварин і птахів, фігуру людини з передачею пропорцій, конструктивної будови, перспективи, кольору, тональних відношень. Працюючи над вивченням, закріпленням та повторенням програмового матеріалу  потрібно використовувати ІКТ, які дають змогу підвищити активність і привернути увагу учнів до навчання, зробити уроки цікавими, демонструючи різні техніки мистецтва та кращі зразки майстрів.

Важливий виховний ефект позаурочної діяльності

Одним з важливих джерел естетичного досвіду школярів є різноманітна позакласна та позашкільна робота. У ній задовольняються нагальні потреби в спілкуванні, і відбувається творчий розвиток особистості. На позакласних заходах діти мають великі можливості для самовияву. Вітчизняна школа накопичила великий досвід по естетичному вихованню школярів у процесі позакласної та позашкільної діяльності. Великий практичний досвід у цій справі належить А.С. Макаренку та С.Т. Шацькому.

Позакласна робота важлива складова моєї педагогічної діяльності. На заняттях гуртка образотворчого мистецтва «Чарівна палітра» намагаюся створити атмосферу, за якою кожна дитина змогла б розкрити свої здібності й талант.

Мета гуртка: формування творчої компетентності вихованців засобами образотворчого мистецтва, розвиток творчих здібностей, художньо-творчого мислення, уяви і фантазії.

Напрями роботи гуртка: живопис, графіка, аплікація, розпис на склі, імітація вітражу та ін..

 Позакласна робота ґрунтується на добровільній ініціативі й активності школярів. Зміст її виходить за межі шкільної програми. Позакласна робота має бути цікавою для учнів, задовольняти їхні інтереси й запити. Позакласна робота сприяє вирішенню основних завдань школи. Головні її напрямки:                                                                      

-  розширення й поглиблення знань, умінь і навичок, передбачених програмою, розвиток самостійності, творчих здібностей, інтересу до вивчення образотворчого мистецтва, формування у дітей позитивного ставлення до образотворчої діяльності;                                                                                                      

   -  виявлення найпростіших образотворчих закономірностей;                                              

   -  встановлення зв'язків і взаємозв'язків між окремими мистецькими елементами та явищами;                                                                                                                            

  -  розширення уявлень дітей про єдність природи і мистецтва;                                         

    -  забезпечення застосування знань і вмінь на практиці.                                              

  Під час проведення позакласної роботи у дітей виховується повага до праці, в тому числі й до фізичної. В учнів, що беруть участь у позакласній роботі, виховується почуття відповідальності за доручену справу, дисциплінованість, діти привчаються виконувати роботу своєчасно. У позакласній роботі відкриваються широкі можливості для виявлення ініціативи, творчості, в учнів розвивається любов до мистецтва. Щоб зацікавити школярів, учитель має досконало знати мистецтво і бути готовим відповісти на будь-яке запитання дитини.                                                                                                                        

Можливості вчителя при формуванні естетичного інтересу необмежені, тут підійде будь яка форма роботи, що емоційно впливає на свідомість дитини, її розум та почуття - нетрадиційні форми подання завдань, доброзичлива інтрига, диференційовані завдання, оригінальні художні техніки та ін.

                                   Результативність роботи з дітьми:                                                                                       

-діти вчаться відрізняти зло від добра, радість від смутку, прекрасне від потворного, вчаться співпереживати (використання казкового матеріалу), саме, в казково-ігровій формі підношення учбового матеріалу, дитина вчиться розрізняти справедливість і підступність, любов і ненависть. Незвичайні перетворення (змішення фарб) в руслі казкового сприймається дітьми емоційніше;

-розвивається почуття колективізму, (колективні роботи), повага до національних традицій, культури, образотворчого мистецтва, повага до старшого покоління, любові до рідної природи, бажання охороняти її;

-формується морально-естетична культура, здійснюється міжпредметний зв'язок (використання  українських казок, казок зарубіжних письменників, музичних, літературних творів, витворів образотворчого мистецтва і так далі).

Радію, що результат мого виховання і навчання на уроках образотворчого мистецтва приносить плоди. Мої вихованці неодноразово ставали призерами районних,  обласних конкурсів малюнків, призером обласних  олімпіад з образотворчого мистецтва.

- Районний конкурс плакатів, 2011 рік. «Збережи життя»  у номінації 11 – 14 років учень 6 класу Іван Пікуляк  – 1 місце.

- Районний конкурс малюнка «Людина та ліс», 2012 рік – учениця 3 класу Анна Онофришин  - 2 місце

- Районний конкурс малюнка «Податки очима дітей» , 2012рік.                      

   Анжеліка Пікуляк, Лілія Орищак стали переможцями

-  Районна олімпіада з образотворчого мистецтва, 2013 рік , Лілія Орищак – 3 місце                                                                                          

  ( зараз навчається у художньо- професійному училищі №3 м. Івано –Франківська).

- всеукраїнський конкурс дитячого малюнка «Зоологічна галерея»( Івано – Франківський  еколого – натуралістичний центр учнівської молоді) Анжеліка Пікуляк – 3 місце( область), та грамота фінального учасника всеукраїнського дитячого малюнка; Іван Пікуляк – Грамота за оригінальність виконання та художню техніку.

- Районна олімпіада з образотворчого мистецтва ,2014рік. Анжеліка Пікуляк – 1 місце.

- Обласна олімпіада( м. Коломия) з  образотворчого мистецтва, 2014 рік. Анжеліка Пікуляк – 3 місце

- Районний конкурс плакатів на козацьку тематику «Слава козацька не вмре, не загине»,  2014 рік . Іван Пікуляк – 2 місце.

 

Висновок

Дуже важливо прищепити інтерес і любов до малювання, виробити в учнів звичку фіксувати свої спостереження, враження, задуми. У цьому відношенні велику роль відіграє спрямовуючий вплив вчителя, його особистий приклад. Якщо учні побачать умілі дії свого педагога в роботі над педагогічними малюнками, отримають наочне уявлення про методи їх створення, про широкі можливості людини, яка володіє умінням швидко малювати, вони зацікавляться цією справою, захочуть випробувати свої сили у малюванні. Вчителю потрібно підтримати і розвинути цей інтерес, показати різні прийоми і техніку малювання, продемонструвати свої професійні уміння, показати репродукції робіт майстрів мистецтва. Наскрізна ідея навчання мистецтву в школі, це зв'язок мистецтва і життя.

Навчальна дисципліна важлива, якщо розвиває думку і фантазію, працьовитість і акуратність, терпіння і доброту, якщо виховує духовність, привчає співпереживати, вчить любити навколишню дійсність в усьому її різноманітті! Скільки переваг мають  уроки образотворчого мистецтва! Їх неможливо перерахувати!

Як майстриня декоративно-ужиткового мистецтва, володію різними техніками декоративно-ужиткового мистецтва, перевагу віддаю соломоплетінню та народному розпису .  Мистецька діяльність – це моє життя. Творчого учня може розкрити тільки творчий учитель,  тому постійно організовую виставки. Поруч з дитячими роботами виставляю і свої роботи. Знаходячись в постійному творчому пошуку, намагаюсь власним прикладом спонукати учнів до творчої діяльності і розвитку здібностей, постійно працюю над підвищенням свого загального, науково - методичного та професійного рівня. Опрацьовую нові видання науково - популярної літератури, професійну періодику. Слідкую за появою нових матеріалів, технік, посібників, телепередач про мистецтво, різноманітних виставок.  Усі цікавинки  застосовую на гурткових заняттях та на уроках.

 

Отже, образотворче мистецтво – один із засобів творчого розвитку вчителя та учнів. "Творчість, - писав В.О. Сухомлинський, починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням'.